"Не призивай Імення Господа Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно" (Вихід 20:7), - закликає Господь людину у третій заповіді. Читаючи ці рядки поспішімо запитати себе - чи не даремно я призиваю Боже Ім'я називаючи себе християнином?
Господь хоче, щоб зовучися Його Ім'ям, людина робила це в правді, справедливості, Божім страху. Богу боляче, коли так званий "християнин" ігнорує Його повеління, зневажає ближніх, пересуджує, обманює, лицемірить, краде, говорить злі слова і т.д. Тобто ці, і подібні до них, діла вказують, що той, хто їх чинить насправді служить дияволу. Такій людині не допоможе її двуликість, про що й попереджає в цій заповіді Господь.
Однак, люблячий Господь не хоче судити, не спішить карати, а хоче мати спілкування з кожною людиною і пропонує рятунок в Своєму Імені - Імені Христа. Він неодноразово закликає до Себе через Біблію: "Покликуй до Мене..." (Єремії 33:3), "Прийдіть до Мене..." (Матвія 11:28)...
А ще Він серйозно попереджає: "Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими". На підставі цих слів був написаний вірш "Ім'я Христа".
Який шлях виберемо - залежить від нас! Хай допоможе Господь бути вірними Йому всім тим, хто цього бажає.
Ім'я Христа
Ім'я Христа
Я подумала: буду писати
Так, щоб ім’я Христа не згадати,
Щоб про Нього писати в загадці,
А Він стане хай видний в розгадці.
Я подумала: буду писати,
Та не чітко про Бога казати;
А читач хай осмислить, збагне,
В тому вірші добро віднайде.
Так подумала, так забажала,
Та, на жаль, у ту мить ще не знала,
Що диявол – мій ворог, лютує,
Щоб не чули про Спаса пильнує.
Хоче, щоб це Ім’я не звучало,
Щоб серця від гріхів не звільняло,
Щоби люди про Бога забули,
Як поменше б про Господа чули.
Злий не проти добро щоб чинили,
Корисливо без Господа жили.
Він не проти, щоб ми помагали,
Доброту без Христа величали.
Він не проти, щоб ми посміхались,
Щоби чемно з друзями вітались.
Злий не проти, щоб люди старались
І на добрі діла покладались.
Та він хоче, щоб люди без Бога
Те творили…о, хибна дорога!
Бо в Ісусі лиш тільки спасіння.
Без Нього є марні доброчиння.
Я хотіла писати, про Бога ж
Не сказати…о, хибна дорога!
А тепер зрозуміла і каюсь,
До Ісуса Ім’я повертаюсь.
Хай лунає це Ім’я святеє,
Де іще віднайти нам такеє,
Щоб спасало від пекла і муки,
Й позбавляло із Богом розлуки!?
Ти, Ісусе, мені поможи,
Сам про Себе у вірші скажи.
Хай почую і людям звіщу
Добру Звістку, допоки живу.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
От автора - Николай Николаевич Дорогой Господь! Это я сегодня понимаю, что Ты хранил меня всегда. Ты не дал мне умереть при рождении. Ты не дал мне утонуть, когда я тонул. Ты не дал мне умереть, когда я сам этого хотел. Ты хранил меня даже тогда, когда казалось, хранить меня не за что. Ты давал мне силы тогда, когда жизнь казалась ненужной и бесполезной. Ты хранил меня, как «зеницу ока». Ты спасал меня от выбросов и завалов в шахте. Ты хранил меня от тюрьмы и нищенской сумы. Ты был моим Отцом давно, но я не признавал Тебя. Ты стучался в мое сердце, но я был как глухонемой. Ты окутывал меня своей любовью, но я не понимал ее. Когда не стало моих родителей, Ты заменил их. Ты и сегодня все Тот же любящий Отец, Который ждет Своих блудных сыновей и плачет, когда они умирают без покаяния.
